Гріджин Роман. Ревізія душі. Ожеледь.

Одна дика фраза чорного сарказму. Одне, єдине питання. Питання, яке потребує відповіді. "Хто?",- хто це зробив?

…ми зовсім нічого не маємо проти самого великого русского народу. Ми взагалі з ним нічого не хочемо мати. Прийшов дядько, "Таталітарный режим "і поїв українців. Такий собі, віртуальний монстр, з якого нічого не спитаєш... Давайте закриємо очі і поглянемо на небо. Ми побачимо велику громаду, десятки мільйонів українців, вони дивляться на нас, вони чекають на нас, вони чекають на відповідь, вони не відомщені. Ми побачимо мати, яка об’їдає недоварену голову своєї дитини, а з макітри тирчать маленькі ручки її дитинки… Хто примусив її це зробити?

…ми нічого не маємо проти русского народу, бо він забрав у нас все, наче пиявка-паразит на нашому тілі. І ми вже нічого не маємо. Зовсім нічого.

...Навколо стояли кордони російських солдат. Зголоднілі селяни уже давно не роблять спроб вийти з оточення. Солдати економлять набої і збивають втікачів з ніг прикладами. Це самий короткий шлях до Бога. На північ йдуть телефонограми і вертаються з волонтерами переселенцями. Роботящі сибірські мужики виносять мерлих і недомерлих українців з їх українських осель на сміття. Вночі, не маючи сил йти, господарі повзуть до своїх хат. Їх знов виносять на купи. Йде "зачістка" української землі від українок і українців.

… нас переконують в тому, що ми не хочемо повернення нам нашого, ми взагалі нічого не хочемо від москалів. Ми лише хочемо, щоб вони вступилися з нашої землі і дали нам можливість жити без них. Жити у спокої.

...цього літа зі мною стався дивний випадок. Я був в лісі. В такому місці, куди мало хто заходить. На стежці біля вирубки я побачив маленького хлопчика. На мій погляд, хлопчику було п'ять років. Мене здивувало те, що дитина одна і без батьків, серед лісу. Хлопченя було схоже на юнгу з мультиплікаційного фільму. Він старанно махав руками і дзвінко кричав: "Ідіть геть, ідіть геть...", - я запитав: "Козаче, яких духів ти гониш?". Дитина поглянула на мене своїми очима, кольору єгипетської фрески і занадто серйозно відповіла: "Ці духи невинні. Голодну смерть зробили люди, які прийшли з чужої землі...". Хлопець не щез і не розтанув. Він ще раз дзвінко - дзвінко розсміявся, помахав по дитячому на прощання і пішов у хащу. Я не став його наздоганяти. Думаю, що це був посланець.

ожеледь

Сину ти мій, сину,
Найстарша дитино,
Мушу те6е вбити,
Щоби твого братика,
Прокормити.

Руськії забрали
Усе наше збіжжя,
З голоду вмирає
Наше Запоріжжя.

Уночі, у темінь
Зайшли комісари,
Убивали впевнено
Усю нашу родину,
Що на захист стала.

Забрали худобу,
Жінок ґвавтували,
А твою сестричку
В полі розіп’яли.

Москалята руські –
Руські українці
Убивали нас
Поодинці.