Гріджин Роман. Книга "Денниця". Лицар Сірий Вовк-Лихоманець.

на цій сторінці буде розглянуто питання, чи потрібно виконувати Укази пана Президента, як за швидко їх потрібно виконувати, кому закон писаний, а кому він по цимбалам, і хто чекає тіпа: Расія нам паможет

Книга "Денниця"...минувся час...

Минувся час
Омани і облуди,
Ми воскресаєм,
і ми живемо
І нас багато, і ми всюди

Книга "Денниця". Оновлення.

ОНОВЛЕННЯ

Помаранчевими фарбами
Намалюю квітку
Райдужную, гарную,
Як дівча улітку.

Квітка помаранчевая,
Квітка революції
Зірвана, утрачена,
В’яла і замучена.

Помаранчевими фарбами
Намалюю небо,
Помаранчевими барвами
Малювати треба.

Намалюю душу
В колір помаранчу,
Малювати мушу,
Бо душу утрачу.

Книга "Денниця". Афіна-Палада.

Чорноокая дівчина
Стала проти злодія-бандита
З прапором за Україну
Гордо і відкрито.

Юная красуня
Вийшла Батьківщину визволяти –
Москаль-ворог суне
На рідную хату.

Афіна,
Афіна-Палада
Землю захистила,
Юная, безстрашная
Москаля побила.

Афіна,
Афіна-Палада
Землю відстояла.
Наша рідна Україна
Вільною стала.

Те дівчатко юне
Побило бандита,
Захистило Україну
Гордо і відкрито.



(Цей вірш має свою під історію і є свідченням реального факту. Молода дівчина з грецької діаспори на Україні, років 18, або 20, захищаючи прапор Помаранчевої республіки від велета, нападника росіянина, одним ударом послала його в глибокий нокдаун. Або простіше – відключила.)

Книга "Денниця". Канадський легіон.

КАНАДСЬКИЙ ЛЕГІОН

Егей, гей, егей
Сурми заспівали.
Це Канади українці,
Славні наші українці
За волю до боротьби стали.

Листок кленовий на плечі
І помаранча шапочка з зірками.
Вперед, вперед
Канадський легіон іде
За Україну воювати з ворогами.

Канадо – рідна Україно,
Канади славная дружино,
Завжди ти з нами у небезпеці.
Іде на поміч із фортеці
Канадський легіон,
Канади українськая родина.

Сміливі хлопці і завзяті
Без страху з нами,
У печалі і при святі
Канадські лицарі, вперед
Вкраїну з рабства визволяти.

Гей, гей, егей,
Падає кленовеє листя
На українські терени,
Радіє село і місто.

Книга "Денниця"...Австраліє...

Австраліє, Австраліє,
Ти наша любов давняя,
Милая Австраліє –
Земля обітованная.

Гей, австралійці, гей,
Прийшла допомога,
Зібрались хлопці українці
Через море в дорогу.

Підоспіли вчасно,
Рятували вдало,
Москаля прогнали –
Рабство впало-впало.

Австралійці, австралійки,
Гарні хлопці, гарні жінки,
Гарні українки.

Австраліє, Австраліє,
Теплом літа вієш.
Богом вибрана, Австраліє,
Ти за честь стояти вмієш.

Гріджин Роман. Книга "Денниця"

СТОРІНКА ЗНАХОДИТЬСЯ В РЕДАГУВАННІ

Книга "Денниця". Мазанка.

МАЗАНКА

“Чоловіки стоять над жінками за те, що Аллах дав зверхність одних над другими ...

...тих, непокірності яких Ви боїтесь, умовляйте і покидайте їх на ложах, ударяйте їх.”
(Коран. Сура “Жінки” 4.38 (34)

Святійший Август,
Тобі Тамара
Принесла кіфару
Солодким голосом піїти
Та вийшли з дебрів – з будуару
Первинні люди-пініїти.1

Схопилась молодиця за рушницю −
Не злодія нічного полювать,
А з дерева знімать корицю
І шкіру чоловічу знять.

Ось дикі скити-людожери
Позориць виганяли2
Межи коні в степ
Для того, щоб вовки пожерли
І щоб непослух стерп.

Коліна гладіаторські розбиті
В амфітеатрах – капищах домів,
Жіночою кесарією вкриті
І кліті3 перетворені у хлів.

Січ Запорізьська увібралась цвітом,
Немов невіста молода,
Прегарним полудневим літом.

Цариця руська Катерина
Зрубала січову калину
І загубила тисячі мужів.
На кіл садила, на палину
І кидала в болото – в рів.

А генералка із ООН
Порушила держави Юго Слави
Мирний сон
І бомби кидала на немовлят.
Хіба це диво –
Жінка-кат?

Цариця перська Фатіма
Три тисячі зарізала кинджалом,
З отруйним гострим жалом
За те, що у гріху лишилася сама.

А волелюбна добра мать
Соромить пробує найвище,
Не допусти нам, Господи, й сказать,
Прости їй, Господи, скоріше.

Вже діва в амазонках
Керує щепленим4 зерном
І тягне линву тонку,
Щоб розірвати вічності звено.

Ось вам приблизно панорама
Життя від створення Адама.
Висить на цвяшку локонів портрет,
Як баба сіла на хребет
І чоловік, як волоцюга,
Від хати бігає до плуга.

Наробиться бідак,
У поті вмиється не раз,
А замість честі має сварку,
Як вхопить бабу сказ.

Ось твердість вам і аксіома,
Немов китайськая стіна −
Ось вам прелюдія закону
І те, з-за чого йде війна.


Коментар:

1. Залишки кіммерійсько-іранських племен, які осіли в Карпатах в часи великих переселень народів; 2. Тут йдеться про поганський звичай; 3. Оселя (давньослав.); 4. Кінь (зі старовірської притчі)

Книга "Денниця"

сторінка знаходиться в редагуванні

Книга "Денниця". Архангел.

АРХАНГЕЛ

Четверо йшли по підземному ходу,
Четверо шахтарів.
Темная шахта,
Темная сталася з ними пригода.
Живий залишився той, хто успів.
І навалилася чорная маса
На ноги, на плечі і на живіт,
Тисне…
розчавлює шахтарські прикраси.
Сині очі чорніють,
Чорніє синій Божеський світ.
Тисне і тисне,
Кості ще цілі,
Дух підземелля масою править,
Свідомість зімліла.
Нема сили,
Розум робиться здичавілим.
Ні закричати,
Ні застогнати сили немає,
Розум марш похоронний вже грає.
Боженько, Боженько,
Я ж не пожив ще,
Боженько рідненький, ну порятуй!
Рано мені на кладови́ще,
Чому ж ти, Боже, не чуєш?
У мене є мамочка,
У мене є таточко,
Я жити хочу,
Побачити жіночку,
любити коханочку,
Зустріти день і поспати вночі.
Тонна металу
З породою стала,
Рухається через тіло униз.
Смерть свою пісню
Предвічну почала,
Батюшка в церкві готує ризи.
Їх було четверо
І на одного упала скеля,
Ціла гора придавила його,
Відкрилася прірви темна пустеля,
Ісус Христос постав на Голгофі.
Михайло,
Степан,
Володя,
Роман.
Негоже людині без покаяння,
Хай троє поможуть −
Надія остання.
Блискавка блиснула
І спрацював лонгстрес,
Стали архангелами
Троє біля виступу,
Щоби четвертий воскрес,
Нумо, дружно
Вхопилися, вперлися
І руками
І підняли,
І постаріли роками,
І помокріли гумовані постоли.
Архангел Володя,
Архангел Степан,
Архангел Михайло,
Архангел Роман.

Книга "Денниця". Метамістична поєма "Іновірець".

Іновірець.
метамістична поема

«... І за це Бог пошле їм дію омани, щоб у неправду повірили. Щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду»

(Друге послання св. ап. Павла до солунян 2.11.12.)

Іспит

Відкрив Бог уста Свої,
Відкрив Бог Свою любов.
Почуйте, діти Мої на землі,
Бо говорю до вас знову.

Ви плачете −
І Я вас чую,
Послав вам Вість Благую,
Та ви її не бачите,
Чи знаєте, що вам готую –
Ви плачете.

Пошлю вам ангела омани –
Ви станете єдині у гріху.
Для Мене мертві ви,
Час мщення ще настане.
Благословенний іновірець,
Який Мене почув.

Бо іншої Я віри,
Я не з вами
І маю Свою міру,
Що Слово сію Я устами.

Я є Вінець
І Я Владика миру,
Я є початок і кінець.
Я Бог-Творець –
Я Іновірець.

12 КОРДОНІВ

Затихлий бій
І стрілянина,
І трасерів вогненний рій
Осів,
Скінчи́лась ще одна воєнна днина.

Коліна змоклі і сирі
Ми лежимо,
Ми люди мирні.
І ластівки літають ще вгорі,
І ми додому з ластівками летимо,
Ми хочем жити в мирі.

Темніє в о́чах,
Ніби ніч
І тиша наче всюди,
І попіл якийсь дивний
Спадає з наших пліч,
І ми згадали, що ми люди.

Дрімаю.
І всередині легіон дрімає,
Та духи між собою спорять –
“Давай поділимось надвоє”, −
Якийсь із них волає.
І вже юрбою,
Мене наверх штовхають,
Допомагають заверши́тись горю.

І ось російський бронепарк,
Колеса бронетранспортерів.
Не встиг сховати я свій карк
Від металевої пантери.

А далі. Далі темінь. Йду
Усередині весь тверди́й,
Як кремінь.
І тиша, темінь…
Нія́кої дороги не знайду.

Хто я і де я,
Що сталося зі мною,
Якась дурна у голові ідея
І розпач, і нема спокою.

Це не дорога –
Я в Космосі бреду
І сяйво Сонця є далеке.
Я хочу бачить Бога,
Я Його знайду.
Чому ж іти мені нелегко.

І ось. З’являються мерці,
Хто з них у трунві
По їх мірці,
А хто так лежить,
Похо́вані у різнім віці
І кожен спить.

Це страшно. Я тікаю
І втекти не можу,
Від страху я кричу, волаю,
А голосу не чуть,
Латає темінь огорожу.

І знов. З’явилася труна
Напівзогнила і сира
І велет в ній лежить,
І дерев’яна одіж
Для нього є мала,
Та він спокійно собі спить.

Я став. І “Отче наш” казав
І велет відійшов
І я пізнав,
Для чого він прийшов.

Молітеся за вмерлих,
Людоньки, молітесь,
Їм треба це.
У Бозі жийте, Бога бійтесь,
Бо світ увесь,
Немов одне яйце.

Йду далі. На фоні ночі
Зелений силует
І світяться лиш очі.
Летить Противник,
Який він, не секрет,
Чого, я знаю, хоче.

Все похололо.
Чим захиститись?
Думка робить кволо,
Забув слова і як молитись.

Хтось сунув в руки мені меч,
Не меч –
Це хрест великий,
На плечах чорна сутана.
Підношу наперед себе хрест
Із криком диким.

І диво –
Врятувався.
Згинув Демон,
Це сталась моя перша станція,
Удвох із кимось далі йдемо.

Якісь планети пролетіли
Біля мене,
Неначебто живі,
Несу я хрест, немов знамено,
Над головою його звів.

Посеред поля
Люків шість,
У них вогонь палає,
Внизу живі тіла горять,
Горіть яким судила доля злая.
І корчаться,
Не можуть охолонуть – встать.

Якийсь один
Все ж вискочив на гору
Розпечений і скрючений упав,
Та скинутий униз був скоро
І застогнав.

Тікаю, утікаю –
Я все це знаю,
Боже, урятуй,
Тебе благаю.

І серед неба став Христос,
Рукою знак склав: –
“Я є Бог”,
Тебе Я знав,
Тебе пізнав,
Ще трохи йди дорогою.

Іду. Стіна із світла стала,
Не можу перейти,
У мене сила вся пропала,
Я сів й затих.

І знов земля,
І знов усе спочатку.
Як добре бачити її здаля
І тяжко як
Нести її печатку.

Ох. Я не хочу,
О, Господи, верни,
Верни мене назад
До Себе в небо, Господи,
До Тебе, Господи, я хочу,
Зніми із мене порчу,
О, Господи, Ти свят.

Земля чужа для мене –
Чужий світ,
Де небо – моя нене,
Тобі складу завіт.

О, люди, люди,
Якби ви знали
З чим граєтесь,
Чого цураєтесь,
То краще б мертвими
Ви стали.

Не можу жити серед вас,
Ну, не можу.
Ви Бога ганьбите,
Я вам усім загинуть допоможу
За те, що робите,
За те!

ХАРИЗМА

Бога треба славить,
Співати гімни, величать.
Хто проти Нього,
Той не з нами
За Бога
Всім миром треба стать.

Нема живого в цьому світі,
Тільки Він один, Отець.
Не попадайте у тенета й сіті,
Він Бог ваш. Я Його співець.

Ви мертві,
Дасть Він вам життя,
На кожнім вашім метрі
Тримає Його ангел стяг.
Мій крик душевний йде до вас,
Та ви не чуєте мене.
Останній бо прийшов вже час,
Бо вам нічого не мине.

Тримайте книгу дану вам,
Читайте альфа і омега.
Душа – це Бога власність,
Божий храм,
Це дух від Господа
І це не байтів мега.

ІНОВІРЕЦЬ

Я син людськи́й,
Бо Бога син,
Христа зустрів в житті,
Я син мирський,
Та знаю Заповіді,

Що є любов,
Любов уся від Бога,
Що жертви кров –
Це шлях наш і дорога,
Яка є ціль для нас –
Наш Бог – Владика Спас,
Бо Він нас пас,
Він наш іконостас.

Яка є правда –
Це слово мовлене в горах,
Що всяка сутність Богу рада,
Радіє Ним в любові
Не за страх.

Така є віри суть –
Є варвари, є зрада.
Є путь,
Яким ревнивці щиро йдуть,
Є й інша естакада.

А Істини яка є суть,
Яка реаль –
Ті будуть в славі,
Що Бога Богом звуть
І у Христі живуть,
Розп’ятому на хрест, на палі.

Господь мій –
Мій Друг,
Найкращий Брат
І мій Отець.
Я після Нього другий,
Він у мені сто крат
І я Його співець,
Я свідок вашої
Над Ним наруги.

Нема нічого просто так,
Хто проти Бога –
Той мій ворог
І не приятель
На моїх устах.
Я – світло,
Він є морок.

ГЕНДЕР

Повість, як дівчата
Полягали спати,
Та під москаля
І не можуть встати,
Честь свою підняти.
Куплені за кусень,
Що застряг.

Вже храм Мій
Не святий,
Де гендер увійшов.
По вірі він чужий,
Його нечиста кров.

Бабайко. Хто такий бабайко,
Бабайко каже – паритет,
Замість спідниці вбрало
Просто майку –
Антипроекції проект.

Ходить бабай між хатами,
Палить він тютюн,
Вбраний він штанами,
Що не скаже – плюне.

Сидить бабай у пивничці,
П’є горілочку,
Впала спухла пиця
У тарілочку.

Трохи облизався,
Тихо заспівав,
Демон обізвався –
Застогнав.

“Не корова і не бик,
Я не баба, не мужик,
Угу-гу.
Утік чоловік з хати
Жіночку шукати,
А жінок нема, нема,
Так я не сама – ма”.

Вже відійшла полова від зерна,
Готові дрова для пекельні,
Ті люди – то оті дрова,
Вже гріються пательні.

Народив бабай маленьке бабайко,
Вчить його ходити,
Виродило мертву ляльку,
Учить його жити.

Куплю собі донечку,
Полягаєм спати,
Рости скорше, понечко,
Разом підем, як дівки, гуляти.

А, як п’яні уночі,
Будемо щасливі,
Їсти будем калачі,
Що ростуть на сливі.

Уже дванадцять легіонів
Іде згубити землю.
Щоб рятувати душі,
Рятуйтесь, поки ще не темно,
Губитель ангел все порушить.

Народилась Галя,
Гарная дівчина,
Стала Анжеліка
“Савсєм, как мущина”.

Хлопці бігають за нею,
Вона їх не хоче,
А хіба за гроші
Щось та пополоще.

Чи ж то хлопці –
То бабайчині діти.
Миготять у оці
Нема де подіти.

Зібралась громада
Над Христом сміятись,
Христа кепкувати,
Усяко назвати,
Та й порадуватись.

ІНОВІРЕЦЬ

Сказав Христос –
Я є,
Вклонись Мені і слав.
Всю велич Я тобі надав,
Ти ще не був,
А Я вже знав –
Я є.

Сказав Христос –
Я – Голова
І я Чоло є віка,
Моя є слава, що жива
І дням твоїм рахую ліки.

Ти є людина
І жінка –
Твоя ліва половина.

Будь вірним,
Вклонись Мені, пантруй
І Я тебе врятую,
А та, яка постала проти тебе
Не бачитиме неба,
Її Я не почую.

Твій ворог – то Мій ворог,
Хто проти тебе – проти Мене йде.
Будь вірний,
Для тебе маю добрі міри,
Для нього маю смерть.

Вшаную всяко Я людину –
Умию ноги, обітру,
Бабайко – демон,
Він загине.
Такую маю Я натуру.

А жінка хай упросить
Чоловіка о прощенні
І Я прощу, помилую її
І будьте певні.
Будьте певні –
Стою на стороні сім”ї.

Ніхто не знає,
Хто така Покрова,
Хтось знає, та не розуміє.
Вже висохла стара діброва,
А нова вже не зазеленіє.

Але облишим таємниці,
Ми їх не розгадаєм,
Тяжкі замки там,
Із самої криці,
Ми їх не розламаєм.

Згадаєм Діву,
Що родила Сина,
Не Бога, а Людину.

Вона – людина не проста,
Вона – цариця
І мала благодать,
Що ангел перед нею став,
Він став молиться.
“Ave Maria” став співать.

Та Діва стала матір’ю,
Отримала симпатію
І люди всі, склонили члени,
І зорі всі засяяли ясніше.
Прозріли, долею товчені,
Нема бо жінки більше.

Зійди з дороги, ренегат,
Настала днина.
Щезай, щезай, бабай,
Ти – ворог-душекрад.
Йде з Господом людина.

Книга "Денниця". Метамістична поєма "Іновірець". Десять вальсів.

ДЕСЯТЬ ВАЛЬСІВ



ЗИМНІЙ ВАЛЬС

Танцюєм разом
Серед ялинок і свічок
Тебе тримаю, мов коштовну вазу,
Тебе запрошую в танок.

Сукня твоя шовковиста,
Чорна коса, наче ніч,
Усмішка добра, іскриста,
Очі палають відблиском свіч.

А білий сніг нето́ркнутий
Скрипить, немов кришталь,
В оча́х я можу вто́нути,
Що закрива вуаль.

Веду тебе під руку я
І ти всміхаєшся мені,
Для мене ти стаєш подругою
І маревом у сні.

ВАЛЬС “СЕРЕБРИНКА”

Серебринка, серебринка,
Серебринкою тебе назвав.
Ти струнка, немов ялинка,
Я тобі пісні співав.

Каблучки стукають об камінь
І браслети задзвеніли.
Щось шепочеш ти устами,
Срібні гуси налетіли.

Ми, як лебеді, обоє,
Наче колами літаєм.
Ти зі мною, я з тобою,
Одне одного вітаєм.

Серебринка, серебринка –
Дивний танець без упину.
Моя любая дівчинко,
За тобою серце гине.

ВАЛЬС “ВЕСІЛЬНИЙ”

Ох розплітала я
Та білую косу,
Білую косу я розплела.

Милий мій, милий мій
У танок мене просить,
У танок мене просить.
Скінчилась ніч і зійшла зоря.

На весіллі, на весіллі
Будем танцювати,
Любі гості мої милі,
Просимо, просимо у танок ставати.

Ох розплітала я
Та білую косу,
Та вдягла хустинку.
Молодий та просить,
Просить господиньку.

ВАЛЬС “ІНГИНСЬКА АКАЦІЯ”

На морі, на Чорному морі
Зацвіла акація інгинська.
На широкім бурхливім просторі
Ходить хвиля низько.

На зустріч ти ідеш до мене,
Мов корабель пливеш,
Мене ти кличеш, кличеш,
Ти мене зовеш.

Ой, морячко, мов русалка ти співаєш,
І вінок у косах з променів і квіт.
Наче чароока німфа, синє море обіймаєш,
Обіймаєш цілий світ.

Та акація пух рожевий розпустила,
Вона зустрічає нас.
Ох, морячко мила,
Для кохання прийшов час.

ВАЛЬС “ІТАЛІЙСЬКІ КРУЖАЛІ”

Ой дівчина білолиця,
Та зустріла італійця
На далекій стороні.

Ой дівчина білолиця
Полетіла, мовби птиця,
Марить італійцем в сні.

Італійка приїжджала
І у хлопця закохалась –
Українська стать.

І на хлопця задивилась,
Закохалась, задивилась
Італійка та.

Італійка, італійка,
Кароока чародійка,
Італієчка.

ВАЛЬС “УКРАЇНСЬКИЙ РИТМ”

Ой тай розквітла біла лілея,
Біла лілея, біла лілея,
Наче білий світ.
Юна дівчина закохалась у леге́ня,
Ле́геня, леге́ня, що прийшов у сні.

Ле́геню, ле́геню,
Що ж ти наробив,
Серденько, серденько
Зовсім моє звів.

Ждала тебе, ждала тебе,
А ти не прийшов.
Звала тебе, звала тебе,
Ти в похід пішов.

Ле́геню мій, ле́геню мій,
Я твоя навік.
Любий мій, повернись, постій,
Хоч вернись живий.

ВАЛЬС “КАЛИНОВИЙ КУЩ”

Заколола в коси
Гілочку калини,
Хлопець дівку просить
На заручини.

Заколола в коси
Та й прийшла на свято,
Хлопець дівча просить
Разом танцювати.

Заколола в коси
Та й пішла у коло,
Хлопець дівча просить
Танцювати скоро.

Наче кущ калини,
Гілочка у косах,
Пісня в серце лине,
Хлопець дівча просить.

ВАЛЬС “ДІАМАНТОВЕ СКЕРЦО”

Засвітився Ківш Великий
На безкрайньому небі,
Пізній журавель курлика,
Що летить до тебе.

Заграй, заграй, музикантко,
Пісню свого серця.
Серцем заграй, музикантко,
Чародійне скерцо.

Заграй, заграй, музикантко,
Щоб дзвеніли звуки.
Станьмо разом танцювати,
Візьмемось за руки.

Засвітився Ківш Великий,
Ніби діаманти,
Пісня буде з неба литись,
Будемо співати.

ВАЛЬС “Siqlatura”

Хто ти, хто ти,
Дівчино з Європи,
Ти назви своє ім’я.

Дозволь розу серця
Тобі приколоти,
Дівчино з Європи,
Бачу я тебе здаля.

Я долаю усі перешкоди,
Що би знову до тебе прийти.
Підкорила мене твоя врода,
Буду я, там де будеш ти.

Дівчино з Європи, дівчино з Європи,
Наші руки сплелись.
Ми танцюєм віденський вальс,
Раз, два, три – робим кроки,
Моя пані, можна запросити вас.

ВАЛЬС “ШКОЛЯРКА”

Ах школярочка,
Ох, школярочко,
Візьмемось за руки –
Буде парочка.

Я танцюю вальс останній
З вчителькою мого класу.
У життя відкрила ставні
Час за часом,
Час за часом.

Я танцюю вальс останній
Із подругою по парті,
Що відкрила в серце ставні
На кохання новій карті.

Ах школярочка,
Ох, школярочко,
Візьмемось за руки.
Вийшла в люди нова парочка,
Десь лунають шлюбні звуки

Книга "Денниця".Метамістична поєма "Іновірець" , інтимна лірика "Соломонна."

“СОЛОМОННА”

ТУГА

То пісня найвища
Вона над піснями,
Ті звуки і музика та
Нового щастя на попелищі
Про все неможливе,
Що сталося з нами –
Найкраща мелодія,
Хоча і проста.

Красива красуня,
Як східна царівна,
Сумує за ласками чоловічими
І скаче по стерні, як дика козуля,
В забвінні мучиться муками вічними.

Я прагну твоїх поцілунків і пестощів
І млію від погляду твого нестримного,
І бродять у серці моєму ревнощі.
Я гоню тебе,
Зі мною ти знову незримий.

І ми лежимо з тобою
На килимі,
І гладим тіла одне одному.
Ти милий мені,
Я теж тобі мила,
О, скільки у тебе всього
Самого доброго.

Я в часі життя вже пройшла багато,
Та краса моя іще юная.
Настало моє,
Прийшло наше свято.
Не чую я зради,
Краса моя тобі приємная
І лиш тобі доступная.



Я гоню тебе від себе геть,
Боюсь коханням своїм
Спопелити тебе.
Без тебе мені не життя,
Без тебе лише смерть.
У часі у вічному
Твоя я тепер – милая, любая.

Лягаю спати і млію,
Коханий, прийди до мене,
Я в тебе одного вірю,
Затисни мене в обіймах сталених.

Кохання моє живе,
Як листя зелене.

Минає час і проходить
І більше терпіть я не можу.
На вулиці зла негода.
Холодне без тебе ложе.

КРАСА

Слова твої жадібні
Захопили мене, мовби вихор потужній,
Вихор скажений свадібний,
Рухи твої тверді і мужні.

Ти для мене, немов очерет у цвітінні,
Ти для мене, немов дике поле,
Ти рано встаєш,
Немов дикі півні.
Я ховаюсь від тебе,
Але ж ти моя доля.

Я проходжу повз тебе,
Ти огортаєш мене обіймами.
Відкривається зоряне небо
З ангела гарними співами.

Поцілунки мої,
А уста відкриті для тебе.
Ми з тобою, як дві зорі,
На краєчку безкрайнього неба.

Руки твої на грудях моїх,
Для тебе збережених.
Вітер нестримний на них затих
Для тебе набухлих, не злежаних.

КОХАННЯ

Я пелюстка, я квітка,
Яка розпустила бутон,
Найкраща перед жінками,
Я – лебідка,
Дарую тобі кохання свого стон,
Усього тебе цілую устами
Серед моїх і твоїх вікон.

Ти тримаєш мене ніжно
І пестощі твої чудові.
Наші очі, як дві піжми,
Кохання з коханням у змові.

Скажи, любий, чи є хтось
Кращий за мене.
Мої коси – найкращі коси,
Моє тіло твого просить,
Як водоспад гірський,
Й уста мої не солені.

Я кажу тобі,
Голубко моя,
Я дивлюсь на стан твій чудовий.
Ти красива, як красива уся земля,
І хода твоя постійно нова.

Дивлюсь здалеку, як ти ідеш,
Наче чайка, пливеш по морю,
Де краси тої межі?
Ніжно ім’я я твоє говорю.

МРІЯ

Коли я одна уночі,
Згадую тебе, любий,
За тобою дивляться мої очі,
Тобі двері відкрию
Із старого дуба.

Сплю, а ти поруч
Мене обіймаєш.
Засвітило уже сонце знадвору,
Я кохаю тебе,
Ти це знаєш.

Руки мої
Тягнуться до тебе,
Думаю і млію,
Як же мені тебе, треба.

ЗАХОПЛЕННЯ

У мріях своїх
Піднімаю тебе у безкрайнії хмари,
Із гори високої збіг
До грудей твоїх білих,
Мов до отари.

Стегна твої, наче з мармуру виткані,
Наче дві стрімкі Солокії,
Наче шовк після випрання,
Дві найдорожчі мрії.

Нарікаю тебе своєю
І тепер ти мені наречена,
І ти стала зорею моєю,
Наче зірка на небі новоспечена.

Я любуюсь тобою –
Найкращою
І складаю до ніг свою зброю
Вже назначену.

Я здаюсь у полон –
Твій полон,
Із грудей моїх лине стон –
Це мій радісний стон.

Ти уся, наче сад,
Наче райський сад,
Ми з тобою удвох
І наш сват – це наш ангел,
Він небесний сват.

ЖАГА

Видихаєш ти,
Я вдихаю твої уста.
Це наш час,
Час кохання твого́ настав.

Ми сплелися з тобою,
Немов дві лози.
У коханні не знаю спокою,
На руках своїх я тебе носив.

Сонце гасне небесне
Від очей твоїх,
Моє серце знову воскресне
Від любощів і від втіх.

БАЖАННЯ

Ти чекаєш години,
Коли я прийду,
Кров у жилах від розпачу стигне –
Гониш ти свою тугу.

Мої крепкі долоні
Обіймають тебе за стан,
Мої груди, коханням наповнені,
Цілували твої уста.

ОБОЖНЮВАННЯ

Я оспівую тебе
У думках своїх
І душа моя вискакує з ребер,
І душа цвіте,
Щоб вогонь не стих.

Твої очі із золота зроблені,
Наче бурштин,
Твої зубочки перлами здоблені,
Губи мої на них стигнуть.

Лоно твоє прекрасне –
То моє життя,
Темінь від тебе тікає і гасне –
Є любов і нема вороття.

Плечі твої – лазурит,
Наче камінь гірський – кришталь,
Наче з мармуру білого литі,
Наче з золотом сталь.

Швидше блискавки лечу я,
Щоби обійнять
Твою стать.
Ти лиш думаєш, а я чую,
Буду тобі найгарніші пісні співать.

ПРОВИДІННЯ

Сумніви, сумніви, сумніви,
Ти їх відкинь і забудь.
Очі твої хай не будуть су́мними,
Мої очі твої зовуть.

Наче вітер міцний –
Ураган
У мені застиг,
Наче золото,
В печах твоїх плавлене,
Це добро твоє, це не лихо.

ПОКЛИК

Думка моя через відстані
І летить, і летить.
Із словами навмисними
Йде чудова та мить.

Я коханий твій,
Ти кохана моя любов.
Йди до мене,
Не стій, не стій,
Ось я зву тебе знов.

Я кохана твоя,
Я на крилах до тебе лечу,
Як молитву зву я ім’я,
Що люблю − не мовчу.

Книга "Денниця".Метамістична поєма "Іновірець" Закінчення.

ІНОВІРЕЦЬ

Я − Іновірець,
Я не з вами.
Казав Господь устами −
Я − Бог Отець,
Я − Бог Творець,
Я − Празник* ваш
Поміж святами.

І віра є Моя така −
Я витворив людину
І чоловіка, і йому дружину,
Козачку Я творив для козака.

Горітиме вам шкіра,
Коли воскресне достеменно
Інакша ваша міра
І ви чужі для мене.

коментар: *українське слово, яке означає релігійне свято, приурочене дню створення церкви в якомусь даному селищі.

Гріджин Роман. Книга "Денниця"

ця сторінка знаходиться в стані редегування

Гріджин Роман. Книга "У-ні-Я". Вибране.

Автор писав свої вірші на декількох мовах, в тому числі і російською, якою написана книга "У-ні-Я". На цьому сайті я не хочу друкувати російські вірші, але деякі усе ж покажу.
Колись я думав,що слово «кацап» походить від суміші російського і українського «как цап», насправді ж це інтерпретація тюркського, в даному випадку, татарського "кассап", що перекладається, як живоріз, слово «москаль», прийнято рахувати, що воно означає московит, слово руський, це русий, московити не можуть бути руськими. Але, оскільки вони крали, грабували і забирали у нас оманою і силою все що могли, то вони просто привласнили зухвало наше ім’я собі. Це для них є в порядку речей. Друзі мене питають, чому я пишу гарні вірші їхньою мовою. Колись схід моєї держави був її центром. Там живуть люди, у яких коріння українське. І можливо, моя Книга «У-ні-Я», це мій спосіб протесту. Протесту проти їхньої свідомої саморусифікації. Коли їм приходиться розмовляти рідною мовою, то починає терпнути і костеніти язик. Я написав ряд віршів російською мовою, не тому що вона мені подобається, це однозначно…

кожна російська думка, слово, речення, звук - це постріл в серце України, удар на знищення (авт.)

Напишу слово по-російські,
щоб відректись,
що ми є люди,
та не бли́зькі,
і бли́зькими не були ми колись;
що ви – плебеї
і в варварському рабстві
ви нас перемогли,
але у серцевині нашій
в непереможеному царстві
не дано вам зрубати
наші голови.

***
Возвышу свою нацию
я в слове
и на языке врагов.
Я право предъявлю простое –
назвать униженное
наследием богов
и возвести их в ранги гениев,
и возвестить о них планету,
и с небывалым, божеским терпением
я докажу вам правду эту
на вашем языке, губители.
Я глас пущу на всю Вселенную,
что лучше нет моей обители.
Мы лучше вас,
ибо мы гении,
и даже на чужом,
на вашем языке,
мы лучше песнь поем
о вашем же грехе.
Мы лучше вас
и чище,
ибо чистее наши души
и выше наше городище,
и лучше наша суша.
Прославлю свой народ я в песне,
а вас унижу я безмерно,
ибо благородное все честно,
а всякое бесчестье лицемерно.

Возвращенная

Эльвира, милая Эльвира,
оазис радости и мира,
о, дочь моя – любимое творенье,
у стоп твоих
и шепот моря,
и моря пенье,
и лучшие из роз
в груди цветут и в славе
плоды мечтаний и далеких грез.
Сапфир и бриллиант в ручной оправе,
сравниться ль может что
с твоею красотою,
оазис счастья и покоя
мой милый друг, моя Эльвира,
Степного ветра стон,
как дивный сон,
как дева ночи для усталого эмира,
как звон колоколов
и как обитель тихая,
и как пристанище и кров
средь бури и страстей,
как гений чистый и возвышенный,
как память трудных и нелегких дней.
Так в келии, в тиши,
в молитвы беcконечьи,
все ищет сердце встречи
с тобой прекрасная, Мадонна,
с тобой, Эльвира, град души,
стою у рыцарского трона,
божественная, – коленопреклоненный,
когда друзья твои ушли.

Сад

Дорога устлана цветами,
бутоны нежно расцвели,
покрылось поле дивными коврами,
благословением земли.
Дорога убрана цветами
и яхонтом, и бирюзой,
и драгоценными камнями,
расположившимися в строй.
Смоковница склонила ветви
и в вышине
пространство стало светлым,
раскинут под ноги самшит
в величии и благоухании,
твой муж
единственный стоит
и на Коране
клянется в верности жена
о счастье и любви,
глаза опущены
и в робости она,
и от волненья губ
поник румянец,
дыханье трепетно и сухо,
от звона труб
и от павлина пуха
кружится вдохновенья танец,
и ум уже отринул
нажитые знанья,
и пальцы тонкие легли – персты,
и задрожали от желанья,
от вечной юной красоты,
и волосы рассыпались о плечи,
и дрогнули ресницы
в желанном томном ожидании встречи,
и бисер пал, и аромат
затмил дыханье ночи,
и, о мой брат,
и нету врат назад
и не назад, но к мужу сердце хочет.
Ты − ангел мой
и я − твоя невеста,
открой
мне сердце твердою рукой
и я увижу, как сияет Веста.
Открыл ты мне Альдебаран,
святую тайну дал мне
святой мой муж,
ты мой султан,
и страх мой ближний,
и страх мой дальний,
не знаю пред тобою страха,
твоя любимая жена,
твое дитя священного Аллаха,
скажи, что солнце и луна,
что звезды чистые,
если я одна
и лишь Господь убережет
святые очи,
дарует любящим принады ночи.
Уже шатер наполнен,
и лампада
горит и освящает ветви сада,
и ты расплел иссине-черную косу,
и убрана с лица преграда,
и блеск зубов сияет,
как молния в весеннюю грозу,
и как за подвиги награда,
и руки тянутся к рукам,
и митра опустилась на сиденье,
веселье вошло в храм,
и драма превратилась в пенье.
О, мой прекраснейший из царей,
сними тиару
и глоток вина отпей,
глоток воды и жара,
открой мне тысячу дверей,
и каждый день я буду закрывать одну,
закрою ночь и проведу
к утру,
и буду ждать тебя я вечно,
пока живу и не умру,
с тобою буду бесконечно.

Гріджин Роман.

прапор молдовських друзів: "Разом з Україною, назавжди" На світлині віце-президент ковзанярського спорту Перчихин Ігор, та Миронюк Михайло.

Гріджин Роман. Книга "Олив'яні солдатики". Брати.

БРАТИ

Ми жили, як брати,
Трудились, мучились, женились,
Та вже змінились.

Чи може лиш на трошки,
Чи може назавжди,
Коли Вкраїною хрестились,
Коли із Батьківщиною зустрілись.

Як стали вольні,
Ми стали, як жиди,
І як жиди умерли
Й народились.

Ми були, як брати,
Одної мами діти.
Навіки назавжди
Зійшлися пла́кати від щастя
І в щасті порадіти.

Звертаюся до вас,
Волаю, репетую,
Прийшов бо час,
Настав вже час.
Хто з вас,
Брати, мене почує.
Свята Вкраїна?

Так, свята!
Проста неначебто, та урочиста.
Шануйте славу,
Батьківщини славу,
Шануйте її душу чисту.

Книга "Олив'яні солдатики". Ескадрон.

Присвячую капітану “Пори”,
панні Світлані
=


=
ЕСКАДРОН

Ескадрон смерті −
Записуйся, вступайте,
Бо ліпше і не жити,
Бо ліпше би нам вмерти,
Саваном стегна свої накривайте.
Ще маємо святеє право –
Загинути в бою за правду,
Загинуть браво.
Вкраїнці не здаються,
До перемоги б’ються.
Слухай мою команду:
Шаблі наголо і рубайте
Московськую, руськую банду,
Україноньку рідную,
Україну рятуйте
І визволяйте.
Нас продають, як тварин,
У неволю на ринку,
Але ми − не раби.
Рідні мої, вставайте до поєдинку,
Брати мої, сестри мої, вставайте
до боротьби.