Гріджин Роман. Книга "Денниця". Другу і товаришу, Славі Стецько.

Другу і товаришу Славі Стецько(1)


Стоїть на Мальті пам’ятник,
Як у неволі,
Із каменю тесаний Мамай,
Коліна зігнуті
І руки скручені додолу голі.
Хто він такий −
Ніхто там і не знає.
Чуприна зігнута за ліве вухо
І погляд гордий сяє крізь століття,
Хоч зломанеє тіло –
Не зломлений він духом.
Рамена зарубцьовані
Тримають лихоліття,О, не зрівняна Славо,
Твоє ім’я несе держава.
На кого ти покинула сиріт?
Ти віднайшла і вишикувала всіх нас
У спартанську лаву
Нестримним подихом
Своїх останніх літ.
Що варта Україна та
Без... тебе?
І ти пішла ...
Пішла від нас до неба
Святого Боженька просить
Ще раз твою замучену країну,
Ще раз хоч захистить.



Коментар:

1.Дружина Ярослава Стецька, політичний діяч, засновник Конгресу українських націоналістів. Одною з багатьох її заслуг є те, що під час становлення незалежності Україна зберегла геральдику, гімн тощо. Завдяки Славі Стецько було зафіксовано, що Українська держава є власністю українського народу.

Книга "Денниця". Крути.

КРУТИ

Гей, гей молодії хлопці,
Май постали проти москалів,
Молодії хлопці-охоронці
Української землі,
Соколята,
Орлики небесні,
Не співали вам дівчата
Пісеньки чудесні.
Ані тато, ані мама
Вже вас не зустрінуть,
Поразили вас московські
Отруєні стріли.
Москалі, вороги закляті,
Погубили молодече тіло,
Обірвали життя ваше,
Коли юність ще шуміла.


Записано з вуст бродячого монаха-самітника з Чернівців

Книга "Денниця"...минувся час...

Минувся час
Омани і облуди,
Ми воскресаєм,
і ми живемо
І нас багато, і ми всюди

Книга "Денниця". Оновлення.

ОНОВЛЕННЯ

Помаранчевими фарбами
Намалюю квітку
Райдужную, гарную,
Як дівча улітку.

Квітка помаранчевая,
Квітка революції
Зірвана, утрачена,
В’яла і замучена.

Помаранчевими фарбами
Намалюю небо,
Помаранчевими барвами
Малювати треба.

Намалюю душу
В колір помаранчу,
Малювати мушу,
Бо душу утрачу.

Книга "Денниця". Афіна-Палада.

Чорноокая дівчина
Стала проти злодія-бандита
З прапором за Україну
Гордо і відкрито.

Юная красуня
Вийшла Батьківщину визволяти –
Москаль-ворог суне
На рідную хату.

Афіна,
Афіна-Палада
Землю захистила,
Юная, безстрашная
Москаля побила.

Афіна,
Афіна-Палада
Землю відстояла.
Наша рідна Україна
Вільною стала.

Те дівчатко юне
Побило бандита,
Захистило Україну
Гордо і відкрито.



(Цей вірш має свою під історію і є свідченням реального факту. Молода дівчина з грецької діаспори на Україні, років 18, або 20, захищаючи прапор Помаранчевої республіки від велета, нападника росіянина, одним ударом послала його в глибокий нокдаун. Або простіше – відключила.)

Книга "Денниця". Канадський легіон.

КАНАДСЬКИЙ ЛЕГІОН

Егей, гей, егей
Сурми заспівали.
Це Канади українці,
Славні наші українці
За волю до боротьби стали.

Листок кленовий на плечі
І помаранча шапочка з зірками.
Вперед, вперед
Канадський легіон іде
За Україну воювати з ворогами.

Канадо – рідна Україно,
Канади славная дружино,
Завжди ти з нами у небезпеці.
Іде на поміч із фортеці
Канадський легіон,
Канади українськая родина.

Сміливі хлопці і завзяті
Без страху з нами,
У печалі і при святі
Канадські лицарі, вперед
Вкраїну з рабства визволяти.

Гей, гей, егей,
Падає кленовеє листя
На українські терени,
Радіє село і місто.

Книга "Денниця"...Австраліє...

Австраліє, Австраліє,
Ти наша любов давняя,
Милая Австраліє –
Земля обітованная.

Гей, австралійці, гей,
Прийшла допомога,
Зібрались хлопці українці
Через море в дорогу.

Підоспіли вчасно,
Рятували вдало,
Москаля прогнали –
Рабство впало-впало.

Австралійці, австралійки,
Гарні хлопці, гарні жінки,
Гарні українки.

Австраліє, Австраліє,
Теплом літа вієш.
Богом вибрана, Австраліє,
Ти за честь стояти вмієш.

Книга "Денниця". Мазанка.

МАЗАНКА

“Чоловіки стоять над жінками за те, що Аллах дав зверхність одних над другими ...

...тих, непокірності яких Ви боїтесь, умовляйте і покидайте їх на ложах, ударяйте їх.”
(Коран. Сура “Жінки” 4.38 (34)

Святійший Август,
Тобі Тамара
Принесла кіфару
Солодким голосом піїти
Та вийшли з дебрів – з будуару
Первинні люди-пініїти.1

Схопилась молодиця за рушницю −
Не злодія нічного полювать,
А з дерева знімать корицю
І шкіру чоловічу знять.

Ось дикі скити-людожери
Позориць виганяли2
Межи коні в степ
Для того, щоб вовки пожерли
І щоб непослух стерп.

Коліна гладіаторські розбиті
В амфітеатрах – капищах домів,
Жіночою кесарією вкриті
І кліті3 перетворені у хлів.

Січ Запорізьська увібралась цвітом,
Немов невіста молода,
Прегарним полудневим літом.

Цариця руська Катерина
Зрубала січову калину
І загубила тисячі мужів.
На кіл садила, на палину
І кидала в болото – в рів.

А генералка із ООН
Порушила держави Юго Слави
Мирний сон
І бомби кидала на немовлят.
Хіба це диво –
Жінка-кат?

Цариця перська Фатіма
Три тисячі зарізала кинджалом,
З отруйним гострим жалом
За те, що у гріху лишилася сама.

А волелюбна добра мать
Соромить пробує найвище,
Не допусти нам, Господи, й сказать,
Прости їй, Господи, скоріше.

Вже діва в амазонках
Керує щепленим4 зерном
І тягне линву тонку,
Щоб розірвати вічності звено.

Ось вам приблизно панорама
Життя від створення Адама.
Висить на цвяшку локонів портрет,
Як баба сіла на хребет
І чоловік, як волоцюга,
Від хати бігає до плуга.

Наробиться бідак,
У поті вмиється не раз,
А замість честі має сварку,
Як вхопить бабу сказ.

Ось твердість вам і аксіома,
Немов китайськая стіна −
Ось вам прелюдія закону
І те, з-за чого йде війна.


Коментар:

1. Залишки кіммерійсько-іранських племен, які осіли в Карпатах в часи великих переселень народів; 2. Тут йдеться про поганський звичай; 3. Оселя (давньослав.); 4. Кінь (зі старовірської притчі)

Книга "Денниця". Архангел.

АРХАНГЕЛ

Четверо йшли по підземному ходу,
Четверо шахтарів.
Темная шахта,
Темная сталася з ними пригода.
Живий залишився той, хто успів.
І навалилася чорная маса
На ноги, на плечі і на живіт,
Тисне…
розчавлює шахтарські прикраси.
Сині очі чорніють,
Чорніє синій Божеський світ.
Тисне і тисне,
Кості ще цілі,
Дух підземелля масою править,
Свідомість зімліла.
Нема сили,
Розум робиться здичавілим.
Ні закричати,
Ні застогнати сили немає,
Розум марш похоронний вже грає.
Боженько, Боженько,
Я ж не пожив ще,
Боженько рідненький, ну порятуй!
Рано мені на кладови́ще,
Чому ж ти, Боже, не чуєш?
У мене є мамочка,
У мене є таточко,
Я жити хочу,
Побачити жіночку,
любити коханочку,
Зустріти день і поспати вночі.
Тонна металу
З породою стала,
Рухається через тіло униз.
Смерть свою пісню
Предвічну почала,
Батюшка в церкві готує ризи.
Їх було четверо
І на одного упала скеля,
Ціла гора придавила його,
Відкрилася прірви темна пустеля,
Ісус Христос постав на Голгофі.
Михайло,
Степан,
Володя,
Роман.
Негоже людині без покаяння,
Хай троє поможуть −
Надія остання.
Блискавка блиснула
І спрацював лонгстрес,
Стали архангелами
Троє біля виступу,
Щоби четвертий воскрес,
Нумо, дружно
Вхопилися, вперлися
І руками
І підняли,
І постаріли роками,
І помокріли гумовані постоли.
Архангел Володя,
Архангел Степан,
Архангел Михайло,
Архангел Роман.