23 січня 2005 року, в повстанському таборі залишилось 103 громадянина республіки. Я підійшов до кожного і доторкнувся на щастя. В той момент я знав, що 103 українця на Україні таки існує. Ви попросили мене дати останній наказ, і я сказав вам: "Друзі, завтра буде інавгурація і вже ніхто нічого не змінить, завтра ми розійдемося, кожен у своє місце і можливо більше ніколи не зустрінемося. Ви прийшли по своїй волі у повстанський табір, ви переплавились і вже змінилися,і тепер ніколи не зможете бути рабами, хоча за це вас будуть ненавидіти і чавити. Два місяці і два дні ви були вільними громадянами вільної держави. Це остання ніч і бути на сторожі не потрібно, просто виспіться і відпочиньте перед дорогою додому"
Я вважаю, що люди, які були в повстанському таборі являються Лицарями Революції. Мною і Оксаною Шаблею, художницею намету №2, нижнього наметового містечка, яка була в таборі до останньої миті, був розроблений проект нагрудного знаку державної нагороди. Можливо, за ваш героїзм, у майбутньому житті вас відзначать, як це би мало бути, а сьогодні, оскільки я дав вам останній наказ, дозвольте кожному з вас вручити цей знак віртуально.
