Гріджин Роман. Книга "Різдво" ...упавші боги України...

Упавші бо́ги України,1
ви лежите́ серед дерев,
відкривши тлінну серцевину,
пога́ньблений пога́ньський лев.
Вітчизна в те́мряві постала
і в те́мряві її кінець,
став злодій біля п’єдесталу,
на вражій голові чужий вінець.
І дзвони вдарили
на сполох,
збудили сплячих
для терору.

Серед хараму,
зклякши на коліно,
стоїть чернець і бубонить,
і чистими очима
в чистий простір лине,
піднявши погляд догори,
плетучи язиком словесну нить,
в повітрі ладан диха,
і смолоскип горить –
передвісник радості і лиха.
Минула ера тисяч сонць й погасла,
у сотень тисяч змовкли гасла,
і лиш один він каменем стоїть,
живий релікт та пам’ятник століть.
Що хоче старець сей
і що його турбує,
чому не йде до домовини
і чим єство його нуртує
в останню мить, останньої години,
і зморшки на чолі
чом не шукають спокою в сирій землі.
Пречиста Мати
на Україні має стати,
хоча загинули з фортеці гармати,
вона прийде до нас
благословити парастас.

Червоно-чорний,
і жовто-блакитний колір,
і тризуб із хрестом,
і руху знак,
і кожен мовлений псалом.

Прийде Покрова –
хто зустріне?
Стою останній
Підпирати мертві стіни.


КОМЕНТАР

1. Поганьблені росіянами пам’ятники історичної культури України.

Ніч з 22 на 23 листопада 2004 року, повстанський табір