Гріджин Роман. Книга "Різдво". Паска.

Паска

Хитнувся Всесвіт,
зорі встали,
наповнив простір землетрус,
і для убивць немає місця,
і не стало,
тіка поганий рус.
Мільйони мертвих упросили
Володаря усіх світів
з Руїни-України,
з заораної у степу Могили,
щоб нашу мертву
Батьківщину звів.
Вступайтеся з дороги,
ґвалтівники і ка́ти,
вже вилітають соколята із гнізда,
прийшла пора
і будуть вас карати,
жорстоких москалів,
червоная звізда.
Вже шаблі на раменах дерев’яні,
військова фана пробудилась
у військовім стані,
і радість перемоги через вінця ллється,
і щастя долі до людей сміється.
Це воскресіння –
України паска,
все ж виросло посіяне насіння,
понищене багнетом в касках.

Посіяне колись
у місиво землі і крові,
просякли і налились
могутні свіжі сили но́ві.
Рішилися зітхнути,
у повні груди увібрати
повітря волі – не отрути,
з колін на ноги твердо стати,
і впали споконвічні каземати,
вже люди звільнені від страти,
мов солов’ята у гаю,
щебечуть радісно в строю,
уже розкрилися братерськії обійми
своїх й чужих потаврувати.