Гріджин Роман. Книга "Різдво" . Навіжений.

Навіжений

Він попід церквою стоїть
псалми співає, молиться
десь на межі свідомості,
десь на її околиці
його душа дрімає,
попід сади гуляє –
спить.

Та Бог дав дар йому казати правду,
ту правду,
за яку ведуть в тюрму
і за яку мовчить
Верховна, чи яка інакша рада.

Він править месу в самоті
і Божі каже він слова прості,
і закотивши очі –
він бурмоче –

ох, люди,
таку вже маю правду,
хижу правду,
ідем бо, браття,
на барикаду,
на барикаду треба стати
і звати всіх до себе,
громадою країну відстояти треба.

А люди йдуть
і кидають йому копійки
і ...
не чують.

Не він –
а люди ті каліки,
з гріхом вмирають,
і з гріхом ночують.

Ідуть сліпі і хрестяться
і Бога розпинають,
не бачать, що божевільний
в ласці пеститься,
і сам Господь його словами промовляє.