автор просить вибачення, ця сторінка знаходиться поки що в стані редагування.
Тут буде розміщена розповідь про мого двоюрідного дідуся Олексу. Уся моя родина була задіяна і по своїй волі приймала участь у визвольній боротьбі української армії і народу проти російських окупантів. Діду Олексі поталанило в тому, що замість розстрілу, він потрапив до сибірських концентраційних таборів. Ця розповідь про те, як він знайшов на смітнику дві буханки хліба, що вже запліснявів. Цей хліб викинули солдати – москалі, які охороняли ув’язнених українців.
Розповідь про душевні вагання і душевну боротьбу. Як було прийняте важливе і важке рішення: …що робити?...з’їсти увесь хліб відразу?...викинути хліб назад, на смітник, бо коли руські узнають, то розстріляють…? …сховати і їсти кожен день по трошки, по маленькому кавальчику?...
Мій дідусь поступив достойно. Він приніс цей крадений хліб і поділив. Кожному українцю по клаптику черствої болі…щоб вижити…щоб вернутись до дому.
Немає коментарів:
Дописати коментар