До мене дама з арфою прийшла,
Я закохався,
Безтямно закохався в неї,
В моє ти серце увійшла,
У груди увійшла
До скованого Прометея.
Вже горіхи цвітуть,
Червоніють вже вишні,
Я не можу забуть,
І не можу забуть
Нашу зустріч торішню.
Я хворію тобою,
Я хворію тобою,
Не знаходжу спокою,
Незабутня кохана,
Моїм серцем обрана.
І нічого не можу
Я зробити з собою.
Я сиджу у вікна,
Я виглядую в двері,
Я чекаю у снах
І листи я пишу на папері.
Не сказала мені
І ім’я ти своє не назвала,
І тепер я рахую лиш дні
З того часу, коли ти коханою стала.
Немає коментарів:
Дописати коментар