UA нація безсмертна. Книга "Пісні повстанського табору". Дев'ять пісень.

АНОНС АВТОРА.
--------------
Ющенко В.А. лиш один раз побував в таборі повстанців, він пройшов мовчки з одного кінця, із сторони Майдану, до другого. По виразу обличчя я зрозумів, що це була вимушена дія, зроблена через силу. Так, ми були брудні і невмиті, зарослі, можливо погано пахли, обличчя наші були настільки опухлі, що не всякий безпритульний має таке лице. Ми нічого не хотіли від нього, лиш одного теплого слова подяки. Яке так і не було сказаним. Цей вірш зовсім не про пана Ющенка, а про тих людей – повстанців, які змінились і стали іншими, про інший світ з інакшими критеріями, в якому вони живуть.


ДЕВ’ЯТЬ ПІСЕНЬ

Є інші люди,
інший світ,
і я це бачив
на схилі довжелезних рабства літ.

Я піднімаю руку,
я “Ющенко” кричу,
ці дивні звуки,
яким дітей своїх навчу.

Кричу я “Ющенко”,
та бачу хліб
на чистій скатертині.
Кричу я “Ющенко”,
був вчора день
і день наступить нині.

Є інші люди,
інші поняття,
їх час настав усюди,
ті люди між собою браття,
я тих людей ніколи не забуду.

Кричу я “Ющенко”
і Україну бачу,
я світ увесь
його добром позначу,

бо неможливо націю убить,
бо сонце сходить,
і Батьківщина вже не спить.


грузини його називають: "...наш Мішенька..."
Президент Грузії в повстанському таборі
(автор фото Василь Ющак)