Батьківщині –
не знайденій і не загубленій,
але все ж існуючій
Сто тисяч довгих років
Я йшов через пустелі,
Я йшов через сніги.
Сто тисяч мертвих кроків
Лишилося моїх
В тісній моїй оселі,
В безмежності туги.
Як квітка − біла роза
У чистоті своїй,
Біжиш до мене боса,
Стривай, дівча – постій.
Єдина й неповторна,
І спрагла від бажань
Ти біла квітка й чорна,
Скарбниця давніх знань.
З твоїх обіймів теплих
Лунає ніжний шепіт,
І серце пестить трепет
Теплом твоїх кохань.
Як марево, тендітна,
Тверда, як зброї сталь,
Від горя долі бідна
Багата серцем стань.
Устань і усміхнися,
Утри свою сльозу.
І вип’є сонце сльози,
Мов вранішню росу.
І в сяянні небеснім
Ти з попелу воскресни,
І родишся ти знову,
Кохана Батьківщино,
І рідне добре слово.
КОМЕНТАР: на світлині зображена Ганна-Марія Бандера
Немає коментарів:
Дописати коментар