Присвячую українським дітям
Молдови 90-их
13
ТРИНАДЦЯТЬ
Їх було тринадцять
Автобусів повних сиріт,
Обстріляних юних апостолів
Тринадцяти літ,
Тринадцять зірок –
Супутників життя і смерті
Ворожої москалю держави.
На парапеті.
Тринадцятеро пройшли.
Поля залізні,
Ні кроку вправо,
Ні кроку вліво,
Пройшли, поки не стало пізно.
Переднє шкло, як решето,
Залізні ребра вибрані із м’ясом
І смерч вогню…
Раптово –
Колеса задні ходять вихилясом.
Вони не плачуть лежачи,
Лиш просять Бога
Не забуксуй.
Чому така дорога довга?
Рятуй нас Боже – урятуй!
Де наша мама,
Де наш тато?
На світі тому
Рішають спори
Не зі своїм комбатом
І не біля свого дому.
Немає коментарів:
Дописати коментар