Ревізія совісті. Священники. Славословіє.

СВЯЩЕННИКИ

“Господи, Ісусе Христе,
розчини вухи і оки серця мого,
аби я врозумів слово Твоє, волю Твою.”
(Іоан Златоуст)


Кожен християнин є священик,
і кожен хрещений в купелі
з Хрестом своїм одноіменник,
він ангел Божий
серед космічної пустелі,
кожен християнин
священством є служитель,
з землі до неба вибраний він жити,
один –
як легіон –
він вибраний народ,
просіяний в пространстві.
Господь є Бог його,
а він христова Його паства.


СЛАВОСЛОВІЄ


Як звати Бога нашого –
Отець,
Господаря людських сердець?
Як звати Господа? –
Отець.
Хто дав життя,
хто землю сотворив,
свій Дух у нашу душу влив?
Хто Пан на небі?
Хто ангелам Король?
Хто нашим Батьком зветься?
Хто сильний, а не кволий? –
То наш Отець.
Чиє ім’я святіше із святих?
Ім’я Отець у тишині лунає тихо −
Отець!
Отець!
Тримають на устах
чоловіки, що йдуть на подвиг
у незліченній верениці днях,
ті ратаї, що йшли на бій
за вільную країну.
Лунав їх клич простий:
Слава Отцю –
Батькові й Сину.
Отець!
Кричали козаки,
коли виймали шаблі у церквах.
Отець – наш Бог,
Отець – наш страх.
Хто Сином став
і людство освятив,
мій знищив гріх,
і без гріха мене зустрів,
хто терпеливий у сльозах,
хто мучиться за нас,
хто гімни нам співає в снах
і хто прощає кожен раз.
Хто триєдиний наш Творець,
яке ім’я Його із ста?
Він Батько й Син Він,
звать Його – Отець.
Отець Він – Дух,
ця істина проста.
Отець – це Господа ім’я.
Отець – так звати Бога.
Отець – і є моя сім’я,
Отець – у небеса дорога.
Це Бог наш,
звуть Його Отець,
ім’я це найцінніше,
початок нашого життя,
і нашого життя кінець,
і щось значніше більше.
І був той час,
ущент згоріла
та справжня віра православна,
освячена святим Отцем,
в його святих отцях
і нам – отцям Його посла́на.
Отець!
Горіли люди по церквах,
Де їх палив Петро Великий,
живих – не вбитих,
в утрачених містах,
мов солом’я́ні скирти,
палив живії лики.
Як вийшла Єва із Адама,
так вийшов Син із Батька,
є правда і нема омани,
як є динаміка і статика,
і кожен з нас – чоловіків
є матриця Творця
в матеріальнім тілі,
є копія, як фотографія Отця,
духовне – затверділим.
Хто найзнаме́нніша подія
в житті мойо́му? –
Це мій Отець,
що тілом народився біля дому.
Хто символ віри нашої
і ро́джений лиш раз
в Самому Собі? –
Це наш Отець
з’явився у Своїй утробі,
чий носим образ ми,
і на кого́ подібні,
з ким ми багаті,
і без ко́го бідні,
і ко́му рівні ми
по якості своїй,
а наша кількість –
пил Його,
хоч може й золотий.
Хто сенс життя і мироздання,
за ким ідем без коливання,
чиїм являємось єством,
чиєї длані служимо персто́м,
чиєї армії солдати,
хто йшов заради нас на страту
і хто повторюється в нас
і кожен день, і кожен час?
Хто є Володарем чудес,
хто вічно жив,
хто тілом вмер,
і тілом же воскрес,
хто вічно був
іще до сотворе́ння
і хто дозволив нам
носить Його імення?

Отець!