Вірш написаний галицькою мовою, якою я розмовляв в дитинстві, адже я з Прикарпаття родом, а саме з Івано-Франківської області. Вірніше, звідти батькова родина. Стиль, в якому він написаний, я назвав «пісня-треба». Назва «Пеленезга» означає щось на зразок реінкарнації, думаю, що в це вірили давні українці. Це я почерпнув у Ігора Каганця.
Це пісня про Ісуса Христа. Його остання мить перед Переходом. Ось останні слова, з якими Він відходить у світ, який поки нам не доступний:
«Лельо, Лельо, лем Я сі останні,
Лельо, Лельо, лем Я сі останні.»
Це транскрипція слів «Елої, Елої, лама савахтані!» Я не знаю, чи Христос говорив давньою українською мовою.
Пеленезга
(пісня-треба)
Лельо, Лельо, лем Я сі останні,
Лельо, Лельо, лем Я сі останні.
Мя тіло били,
Мя розіпяли,
Мя змучили,
Мя змордували.
Я сі змирив,
Я їм простив,
Я їх навчав,
що Ти казав.
Лельо, Лельо, лем Я сі останні,
Лельо, Лельо, лем Я сі останні.
вони Ня гнали,
як сі здичіли,
Тя називали,
як ся уміли.
іду до Тебе,
бо ім не можу,
співати требу,
поким ходжу.
Лельо, Лельо, лем Я сі останні,
Лельо, Лельо, лем Я сі останні.
Мя тіло били,
Мя зкатували,
кололи терням,
Мі цвяхи пхали.
йо, Тату, Тату,
Мой Ясен Хрест
Голготі стати,
ім оскрес
Лельо, Лельо, лем Я сі останні,
Лельо, Лельо, лем Я сі кінец,
тутки стань Ми,
Мой вінец.
Немає коментарів:
Дописати коментар