Гріджин Роман. Книга "Різдво". Послання до левіїв.

Послання до левіїв

Хвала Ісламу
і хвала Саддаму,
хвала Аллаху
і хвала Корану.
Вже демократ
стоїть у врат,
стоїть, як гріх,
як демон грат
із філософією демоноомани,
стоїть, як привид, і не мре,
бо як мара по смерті стане
і як мара по смерті йде,
як дивна figlia tirana1.
Хвала Ісусу
і хвала Єгові.
Вже час вмирать,
а ми ще не готові,
восславим що не-будь,
поплачемось в куточку
і пожаліємо себе,
сльозу мужську
сховавши у платочку,
у болю не доламаних ребер
і втішимося думкою дурною,
шукаючи розраду у горі́лчаному лою.
О, Боже! Що з нами сталося тепер?
Хвала Тарасу Григоренку2!
Ходім учитися читать
святий Кобзар,
щоб стали схожі
на святих татар,
щоб взяли зброю
і на московську “батьківщину”
рушили ордою Золотою3,
беручи кров, немов данину
і як нектар.
Але спочатку
зірве́мо тризуб із чола,
із рукава, із пліч пагона
убивць і злодіїв,
що Україна стогне.
Хвала вогню!
Ми правовірні християни
і Бог наш Саваот...
із нами
під прапор жовто-синій
і чорно-малино́вий стане,
освятим дерзкість у церквах,
або під чистим небом
і станем у войовничєє стреме́но,
і нашу рідну
святую святість
від сорому спасемо,
і заповіді Божі
візьме́мо на скрижаль,
і стане чистим серце наше,
немов кришталь.
І в славі цій нам добре буде
від ратних діл спочити,
аніж в безслав’ї,
в рабстві й блуді,
немов повія, жити.
Хоч не поет я,
та піднімаю голос
до закланих спаплю́жених сердець,
як навесні
стрімкий і свіжий колос,
як до дітей
самітній батько і отець.

КОМЕНТАР

1. Дочка тиранії (італ.); 2. Т .Г. Шевченко. Григоренко – прізвище батька, полковника козацького війська. 3. Згадується Коліївщина.