Батьку – вчителю мій,
ти навчив мене надій,
і навчив ти, як кохати
Українку – землю-мати,
як терпіти й дорожити
і як правді вік служити,
і як світлими ночами
зорі всі порахувати,
як лягти і рано встати
й написати на письмі,
що приснилося у сні.
Вчителю – батьку мій,
ти позвав мене до мрій,
про надію й про любов
кликав знов мене і знов
наздогнати час умить,
поки серце ще горить,
промінь сонячний спіймати
й принести його до хати,
наче найцінніший дар,
промінь сонячний сховати
й пити сонце, мов нектар.
вівторок, 11 серпня 2009 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар