Книга "Різдво". Докір.

Докір

Україно, чи ти мала,
чи батька й чоловіка,
чи подала́ в “развод”,
і серце в церкві
жалібно курлика,
мов чайка скиглить,
мов ворон на могилі,
мов при смерті в атаку йде
останній взвод.
Країно-Україно,
люба жінко,
люба мати і лю́бая сестра,
колись співала голосно і дзвінко,
тепер бурмочеш, мов стара.
Було розкрите небо над тобою,
там янголи стояли у ряда́х
в побожності – великою юрбою,
а в тебе не лишився
навіть божий страх.
Невже майбутнє наше прогуляла? –
У ніч ходила по бала́х,
дітей осиротила –
надвір повиганяла,
батьків дітей повиганяла по світах.
Чужі царі тебе в тюрмі тримали,
ми визволили тебе навіки,
чому бажання наші
привидами стали,
як привидами стали козаки?
Чому ведеш ти нас
і знов на страту,
і голову схиляєш,
і падаєш у ноги
супостату,
і розпинаєш,
і в жертву віддаєш,
і болем краєш,
московськую отруту п’єш?
Країно-Україно,
ти святая,
посіла тебе доля злая,
іди на сповідь
й схаменись,
і помолись
за байстрюків,
і за загиблих помолись,
щоб смерті дух
не прилетів.

Майдан.Помаранчева Республіка. 25. 01. 05 р. 12.00