Є на Франківщині поле. Стояло там колись село. І пішло на те село руське військо в штикову атаку. Українська земля покрилася кров'ю українською, думали люди, що не висхне вона ніколи. Але, коли стали ховати, змішалася кров з землею. Тепер там цвітуть дикі маки польові.
Цей вірш коментарю не потребує, але один коментар я усе ж висвічу. Десь в середині 70-х, мені сталася нагода бачити деякі архівні документи Івано-Франківського державного архіву. Одна строка врізалась в мою пам'ять на усе життя. Там говорилось про те, що з часів 1-ї Світової війни і до ліквідації російськими окупантами визвольного руху УПА, це середина – кінець 60-х років минулого століття, росіянами і москалями (ті, хто зрікся своєї нації і став служити Москві) було знищено від 50 до 70 мільйонів українців. Точну цифру встановити реально неможливо. Нищення українців проводилось найжорстокішими способами і методами, які тільки спроможний видумати людський розум. Питання, чи це був людський розум…
* * *
Здохни москалю, здохни
Кров’ю полита наша земля
Здохни москалю, здохни
Кров’ю полита кожна рілля
Здохни
Вже перестаньмо ділитися
І розсипатися,
Вже перестаньмо сваритися
І не знатися
Ворог прийшов,
Ворог хоче нашої смерті,
Ворог панує над нами знову,
Ми в рабстві московському сперті.
Кров’ю полита наша земля,
Кров’ю полита кожна рілля,
Здохни москалю
Здохни москалю-
Здохни
Немає коментарів:
Дописати коментар