Гріджин Роман. Книга "Різдво". Остання сотня

Остання сотня

(вірш змінений автором 06 серпня 2009 р.)

Побили.
Погнали всіх −
та сотня залишилась.
Невдача – це не успіх,
із нами Україна (1) мила,
стояти будем до кінця.
Невже прийдеться нам загинуть?
В руці розп’ятій іржавий цвях,
і лазер дивиться у спину.
Уже готують замах москалі,
Як в танку, їдуть в мерседесі,
проказа української землі
і блуд блукає в пресі.
Остання сотня –
не здамося.
Один в нас Президент,
одна із ним емоція.
Ми заблоковані – блокада
у Свято - Києві,
Святого Хрещатограда.
Завозять в ліс бійці спецназу,
мордують там людей,
щоб вирішить усі проблеми зразу,
убити волелюбнії ідеї,
не допустить на свято, на Майдан,
розбити вщент пропрезидентський стан.
Відгородилися щитами,
та Україна з нами.
Остання сотня таки достояла
і зберегла суверенітет
та Помаранчева держава.

23. 01. 05 р. Вечір, повстанський табір Української Помаранчевої Республіки

коментар: (1) в оригіналі Юля